Під час зустрічі в Мадриді з іспанським єпископатом Папа запропонував ієрархам образ «подорожі серця», наголосивши на важливості щирого діалогу з сучасним світом, подоланні поляризації, захисті постраждалих від зловживань та місії «простих священників».
У понеділок 8 червня 2026 року Лев XIV, який від суботи перебуває в Мадриді, зустрівся у першій половині дня з главою уряду та депутатами парламенту Іспанії. Опісля Святіший Отець вирушив до осідку Конференції єпископів Іспанії, яка цього року відзначає своє 60‑річчя, щоб зустрітися з братами в єпископстві, повідомляє Vatican News.
Подорож серця, метою якої є Бог
Святіший Отець поділився роздумами щодо того, як Церква Іспанії може протистояти сучасним викликам.
Він запропонував єпископам образ подорожі серця, метою якої є Бог. Головна спокуса тут — зацикленість на минулому та зайвий багаж застарілих структур. У цій подорожі натомість потрібні свобода й мужність, щоб залишити непотрібне, але зберегти багатство християнської спадщини. За словами Лева XIV, головний скарб у наплічнику паломника — Хліб Слова та Євхаристія, необхідні для спасіння більше, ніж матеріальна їжа. Життя таїнствами задає ритм існуванню християнина.
Важливим викликом у цій подорожі є діалог. Наша спадщина має стати інструментом для спілкування з тими, кого зустрічаємо, та мостом між культурами. «Лише збираючи все добре, що є в нашій власній спадщині, коли кожен робить свій внесок, ми можемо побудувати нову реальність, у якій віра зможе пустити глибоке коріння», — наголосив Папа. Християни покликані будувати цю нову реальність через повагу, ведення діалогу з іншими та ткання міцних мереж солідарності.
У часи радикальних поляризацій Церква має свідчити про єдність у різноманітності. «Образ Христа стає видимим у живій мозаїці Церкви, де багато її елементів, не змішуючись, сходяться разом, щоб виявити красу єдиного Господа», — зазначив Лев XIV.
Єпископи — видимі знаки сопричастя
Звертаючись до єпископів, Святіший Отець нагадав, що вони покликані бути видимим знаком сопричастя: з Христом, із Наступником св.Петра та з усією Вселенською Церквою. «Пережите в такий спосіб сопричастя також породжує місіонерську життєздатність. Церква, яка перебуває у внутрішньому мирі, може вільніше говорити з братами й сестрами інших християнських конфесій та інших релігій, з тими, хто не вірить, із державною владою та з усіма людьми доброї волі, які працюють заради спільного блага», — підкреслив він.
Турбота про покликання
Душпастирство покликань, наголосив Лев XIV, не може зводитися до гонитви за цифрами. Навпаки, воно виникає з живих спільнот, від щасливих священників, від сімей, здатних свідчити про красу вірності, від Церкви, що вміє з простотою показати безмежні горизонти, які відкриває слідування за Христом.
Збереження давніх структур не може бути важливішим за саме покликання. Семінарії мають стати справжніми домами формації з досвідом спільнотного життя, професійними вихователями та осередками вищої богословської освіти. Для цього Церкві необхідно об’єднувати зусилля. Труднощі в цій сфері є новими можливостями — зокрема для залучення мирян до служінь, якими раніше опікувалися лише духовні особи. Головне завдання — допомогти світським співробітникам усвідомити свою працю як Божий заклик і розділити відповідальність за місію Церкви.
Реакція на зловживання у Церкві
«Як бачите, наш шлях складається з зустрічей; і ми також зустрічатимемо людей, які переживають темні часи і закликають нас бути їхніми Добрими Самарянами», — зазначив Папа. Особливо болючими є випадки, коли кривди завдали ті, хто мав оберігати: члени духовенства. Реакцією церковної спільноти на це лихо мають бути слухання, правда, справедливість і компенсація. Сьогодні вкрай важливо утверджувати культуру піклування й запобігання, щоб кожен постраждалий отримав захист, повне прийняття і реальну допомогу на шляху до повного зцілення.
Відповідь на спрагу секуляризованого світу
Світ не так відкидає Бога, як шукає сенс, надію і правду, сказав Папа Лев. Церква покликана розпізнати цю приховану спрагу і запропонувати суспільству свій головний скарб — об’явлену в Христі Божу любов. Надаючи освіту чи гуманітарну допомогу у співпраці зі світськими інституціями, християнське милосердя завжди несе вищу місію: повернути людині впевненість у тому, що її люблять.
У цій місії надійним супутником є Пресвята Діва Марія, Матір сопричастя й надії. Вона вчить приймати Слово і зберігати єдність. Папа підкреслив, що сила Церкви полягає не в кількості матеріальних ресурсів чи величі інституцій, а у «святості її дітей», сопричасті пастирів та смиренній вірності проводу Святого Духа.
Священники за Серцем Христа
З нагоди 500-річчя священницьких свячень св.Йоана Авільського Папа згадав про найближчих супутників єпископів — «простих священників». Справжнє душпастирство вимагає від них зосередження на головному: глибокій молитві, вірності Церкві, любові до Христа та близькості до людей. У єпископі вони мають знаходити не просто керівника, а дбайливого батька.
Наприкінці Святіший Отець навів молитву Вчителя Церкви святого Йоана Авільського: «Якщо Ти велиш мені, Господи, робити те, що робив Ти, — дай мені своє серце».
«Нехай це буде і нашим благанням: Господи, дай нам своє серце — серце, здатне підносити свій погляд до Тебе, вирушати в дорогу, слухати, розпізнавати, служити, виправляти з любов’ю, допомагати з терпеливістю і проголошувати з радістю». Адже лише Церква, яка діє із Серцем Христа, має духовну силу подолати будь-які сучасні виклики.
Після обміну подарунками, запису в Книзі почесних гостей, спільної молитви та відкриття меморіальної дошки на честь Апостольської подорожі Святіший Отець разом із єпископами вирушив на обід до нунціатури.
фінансово.
Щиро дякуємо!
