Вітер зі сходу України

Підсумки 2021 року

ukraineson — Sat, 08 Jan 2022 21:05:19 GMT

Вже розпочався 2022 рік, а я ще не викладав мандрівні підсумки року, що минув, себто 2021. Тож ловіть звітик (якщо цей блог ще хтось читає, звісно)

Розпочався черговий ковідний рік. Відповідно, мандри були трохи ускладнені, і я почав подорожі лише навесні, і виключно по Харківській області

Перша мандрівка була автівкою і включала в себе відвідини Вовчанська, Великого Бурлука і Печеніг

1. Вовчанськ. Це місто мені дуже сподобалося, і стало ледь не найцікавішим в Харківській області, з тих, які я відвідував

2. Також біля Вовчанська є закинутий аеродром, який гріх було не відвідати

3. Потім звідти ми вирушили у бік Великого Бурлука, щоб глянути на садибу Донець-Захаржевських. До слова, ця дорога стала найгіршою в моєму рейтингу доріг:)) А ось садиба сподобалася.

4. І наостанок, повертаючись до Харкова, завітали в Печеніги

5. Потім за можливості кожні вихідні ми також кудись вирушали. В один з вихідних відвідали околиці міста Зміїв, звідки видершись на вежу милувалися долиною Сіверського Донця і Гомільшанськими лісами

6. Потім я вже вирушив до Чугуєва

7.І вкотре побачив Кицівську пустелю

8. Потім відкрив для себе Бабаї і садибу Щербініних

9. Садиба Щербініних, в якій свого часу мешкав Григорій Сковорода

10. Далі були чергові шашлики, і принагідно відвідана садиба в Есхарі

11. Черговий вояж садибами. Перша була в Кадниці

12. Наступна в Сковородинівці

13. Далі Лютівка. І садиба Клейнміхелів

14. І наостанок прикордонна Олександрівка, де вже вмикався московитський роумінг

15. Чергові вихідні, і чергові Коробові хутори

16. Плавання на човні

17. І Змієві Кручі

Також поміж вояжами по області вдалося вирватися на Балкани. Взяли автобусний тур до трьох країн - Чорногорії, Албанії і Північної Македонії з виїздом зі Львова. Проте ми вирішили підсісти в Мукачевому, провівши там пару днів

18. Мукачеве

19. Ну, і як не відвідати Паланок

20. І Берегове

21. Отже приїхали до Чорногорії. І я відвідав претендента на найбільш нецікаву столицю Європи - чорногорську Подгорицю.

22.

23. Але Будва, на щастя, швидко виправила враження про чорногорські міста.

24.

25. А Котор взагалі закріпив враження про симпатичність чорногорських міст. До речі, мешканці півдня свою країну називають Монтенегро.

26.

27. Також, катаючись Чорногорією, побачив долину річок Тара і Морача. То щось із чимось

28. Ще сподобався острів Святого Стефана

29. Далі була Албанія. Заїхали в місто Дуррес - головний курорт країни і одне з найбільших міст Албанії. Тут виявилося поганеньке гаряче морько, купа пузатих однакових мужиків із перснями на пальцях і купою ромів, які клянчать гроші.

30. Але варто віддати і належне місту. В старому місті доволі симпатично і інжир тут смачнючий.

31. Потім ми поїхали до Круї. Стародавньої столиці Албанії. Вона справила найбільш приємне враження з побаченого в Албанії. Тут і цікава архітектура, і неймовірні краєвиди

32.

33. Столиця країни - Тірана. Двояке враження справила. Місцями акуратно і сучасно, місцями базар-вокзал

34.

35. Далі ми поїхали в Північну Македонію до міста Охрид. Повноцінно, на жаль, познайомитись із містом не вдалося - був вечір і була злива з градом, під який я добряче попав. Так мене бурульки ще не били:)

36. Потім ми поїхали до Скоп'є, звідки майже одразу таксівкою вирушили до каньйону Матка. Там сіли до човна і попливли до печер

37. Печера Врело

38. Потім знову повернулися до Скоп'є, і нас знову накрив дощ. Ох вже ті знамениті македонські липневі дощі. Місто, до речі, доволі цікаве, хоч і виконане у Пшонка-стайлі, проте його ні з яким іншим не переплутаєш.

39. Один з гігантських місцевих пам'ятників. Потім дорога додому знову ж таки через Мукачеве.

40. Далі чергові вихідні, і ми вирішили відвідати Дніпро

41. Дніпро порадував. Змінюється на очах. Хоча ще є багато недоліків

42. А особливо вразив мене яхт-клуб Січ

43. На зламі літа і осені вирушив у найдовшу поки що свою автомобільну мандрівку до Кирилівки. В обидва боки 1000км.

А потім в кінці вересня ми вирішили поїхати в Карпати. Але за день до виїзду ми побачили, як в Карпатах випав сніг. Здали квитки. І купили тур в Єгипет. Купували тур саме в Хургаду, щоб відвідати Луксор.

44. Виліт був з Києва, і відповідно ми погуляли Києвом

45.

46. І ось він, сонячний Єгипет. І моя 34 країна. І знаєте що, я довго відкладав відвідини цієї країни через стереотип про нецікавість країни. Але Єгипет мене порадував. Ну, для цього треба було, звісно, вийти поза готель і олл інклюзів

47. В один з днів ми поїхали до Луксору - стародавньої столиці Єгипту. Відвідали місто живих і місто мертвих, поплавали на човниках по Нілу і погуляли по Банановому острову.

48. Карнакський храм

49. Човен, який перевозить людей через Ніл

50. Храм цариці Хатшепсут

51. Хлопаки, що роблять посуд

52. Ну, і знайомі з підручників картинки

53. Також в один з днів прогулялися Хургадою. Готель був далеко від старого міста, тож довелося їхати на таксі. Сама ж Хургада теж справила враження, але не найкраще. Часом здавалося, що це не місто, а якись ринок серед будівництва. Але колоритненько

54. Потім в жовтні родиною поїхали до Шарівки

55. І Наталіївки

56. Наприкінці жовтня був ще відвіданий Святогірськ

57.

58. І нарешті закінчив мандрівний рік знову Харківщиною, а саме черговими відвідинами Сковородинівського джерела

59. Селища Буди, де зберігся дерев'яний вокзал кінця ХІХ століття

60. Села Нижня Озеряна, де є приватний музей-хата

61. І наприкінці заїхали до села Борова, де є один з найстаріших дерев'яних храмів Харківщини

62. І вже дорогою до Харкова глянули на жіночий монастир в селі Водяне

Ось такий вийшов рік. Чотири нових країни, багато Харківщини і зовсім трохи іншої України.

Рейтинг районних центрів Закарпатської області

ukraineson — Thu, 25 Feb 2021 09:27:55 GMT

За прикладом рейтингу районних центрів Харківської області вирішив скласти ще рейтинг районних центрів Закарпаття. Як виявилося, я їх всі відвідав.

Тепер Закарпатська область має лише 6 районів

6 місце посідає Рахів. В плані архітектури тут нема нічого вартісного, щоб приїхати сюди спеціально. Але ось гори навколо міста доволі цікаві і звідти відкриваються чудові краєвиди

5 місце посідає Тячів. Симпатичний і затишний центр міста із комплексом різноманітних храмів. Але щоб піднятися вище в рейтингу Тячеву треба було мати хоч трошки більше історичної забудови

4 місце посідає Хуст. Загадкові руїни замку і краєвиди звідти заворожують. Плюс симпатичний центр міста. Кількаденний столичний шлейф міста майже не відчувається. Шкода, що полінувався піти в так званий чеський квартал. Можливо, Хуст тоді би у моєму рейтингу обійшов Берегове. А так лише 4 місце

3 місце посідає Берегове. Якісна австро-угорська архітектура і угорський колорит міста не можуть не зацікавити туриста. Так, там висять подекуди угорські прапори, але не відчувалося, що населення хоче відокремитися від України. Був там давненько. Можливо, ситуація і змінилася.

2 місце посідає Мукачеве. Шикарний замок Паланок і архітектура середмістя мали би гарантувати перше місце по області, але у порівнянні із Ужгородом у Мукачева нема скансена і міні-скульптур:) Так що, лише 2 місце.

1 місце за Ужгородом. Замок, скансен, приємне старе місто, пішохідний квартал, міні-скульптури, набережна. Словом, все що треба для першого місця

Ось такий він рейтинг. Наголошую, суб'єктивний.

Залізний Порт

ukraineson — Fri, 22 Jan 2021 13:29:24 GMT

Залізний Порт - курортне село на Херсонщині. Населення 1,5 тисячі осіб

Багато чув про це село на Чорному морі, і нарешті цього літа побачив наживо. І що скажу, Залізний Порт краще виглядає, ніж я того очікував. Зрозуміло, що курорт значно поступається його західним колегам, але я помітив і кілька симпатичних речей

1. Перша річ - це море. Достатньо чисте і з адекватною глибиною. Не мілке, і не глибоке через два метри. І заходи сонця тут шикарні

2. Достатньо непогані піщані пляжі. Місцями широкі

3. Місцями завузькі

4. До речі, всі пляжі безкоштовні

5. Місцями пляжі напівдикі. Для любителів наметів. Але то на околицях

6. Сподобалося, що є чимало волейбольних майданчиків

7. Порадувало, що присутні і стильні заклади відпочинку

8. Куди ж зараз без кальянів

9.

10. Один з пірсів облаштували у стилі бунгало

11. Бар на пірсі

12.

13. З бунгало можна одразу спуститися до води

14. Берегова лінія забудована не найкращим чином. Архітектура здебільшого колгоспна і несимпатична.

15. Хоча на окраїнах стає трошки ліпшою

16. Оцей готель сподобався. Але кондери можна було і заховати

17. Але загалом по селу переважають будинки такого типу як на фото і звичайні сільські хати. Ну, і трохи радянських санаторіїв плюс сучасних з лайна зроблених

18. Є в Залізному Порті щось типу набережної. Але прогулюватись нею не є комфортним. Здебільшого вона виглядає як базар-вокзал 90-х

19. Покажу вам трохи вечірнього курорту

20.

21. Нічне життя тут доволі активне. Є кілька непоганих кафешок і під десяток клубів. В кількох ми побували. На жаль, музика там - це дві третини репертуару є примітивний росшоубіз. За кілька відвідин в кількох клубах не почув жодної україномовної пісні. Але в цілому в клубах публіка траплялася адекватна, жодних биків і конфліктів не помітив.

22.

23.

24.

25.

Також біля Залізного Порту є Тендрівська коса і висохле озеро

26. Тендрівська коса загороджена, але люди трохи то порушують

27. Озеро і степи Херсонщини

28.

29.

30.

31. І ще, двері комусь треба?

32. І лежаки

33. І чайки

34. І мальовничі стовпчики

Отже, все. В цілому не найгірші враження у мене від Залізного Порту, але, звісно, хотілося би бачити його більш сучасним і цікавим. Ще варто було би зауважити, що пляжі доволі чисті, і люди навіть бикуватого вигляду прибирають за собою сміття і не палять на пляжах. Ще сподобалися плавучі аквапарки у відкритому морі. Але не сподобалися зазивали, які кричать у мегафони. І від них нікуди не сховатися, ті пункти кожні сто-двісті метрів вздовж усього пляжу.
Що ще, ціни, як на мене, тут помірні. Контингент різний - від биків і тіточок в панамах до модних інфлуенсерів:)
Також мінусом є те, що тут нема жодних історичних пам'яток. Але звідси можна поїхати на екскурсії до Асканії-Нова, острову Джарилгач і модних минулого року рожевих озер.
Кароч, їхати можна:)

Кицівська пустеля

ukraineson — Mon, 11 Jan 2021 10:05:17 GMT

Кицівська пустеля - піщана місцевість в Чугуєвському районі (колишньому Печенізькому) Харківської області.

Був травень. Був ще карантин. Хотілося десь поїхати. Транспорт не ходив. То ж ми з товаришем сіли в його автівку і поїхали до Кицівки. Приїхали до села, спитали, де тут пустеля, нам вказали напрямок, і ми пішли. Йти від краю села хвилин 15 через ліс

1. Той самий ліс

2. Дорогою траплялися намети. І люди, які масово йшли нам на зустріч. То їх злякала злива, що насувалася. А ми що, ми вже приїхали, треба йти

3. Вже починає проглядатися пустеля

4.

5. І злива на горизонті

6. Але від неї був плюс, зайві люди повтікали

7.

8.

9. Сама ж пустеля доволі чимала. Довжина - близько 5 км, ширина - близько 2,5 км. В радянські часи і на початку 90-х пустеля використовувалася в якості танкового полігону

10. Сліди туристів

11. Акурат перед тим, як пішов дощ, почалася піщана буря. Її навіть на фото трохи можна було помітити

12.

На цьому все. Ми побігли тікати від зливи:)

Рейтинг районних центрів Харківської області

ukraineson — Sat, 09 Jan 2021 17:08:29 GMT

Вирішив нарешті скласти рейтинг районних центрів Харківської області. Тим паче в липні цього року мені цю задачу спростила постанова Верховної Ради про новий районний поділ України. Відтепер Харківська область налічує всього 7 районів, в районних центрах яких я був. Тож ловіть рейтинг із семи позицій:)

7 місце посідає Лозова. Хоч в плані населення це і найбільший райцентр області із 70 тисяч населення (окрім півторамільйонного Харкова, звісно), дивитися тут нема на що. Хіба що вокзал симпатичний і незвичний (колії з обох боків). Зовсім трохи старої архітектури, причому не у найкращому стані, і здебільшого радянські коробки

6 місце посідає Куп'янськ. Є шмат непоганої і доглянутої дореволюційної архітектури. Пару пам'ятників бабакам. В принципі, і все. Чогось особливого не помітив

5 місце посідає Богодухів. Затишне містечко. Є кілька симпатичних будівель. Ще сподобалося, що тут домінувала українська мова

4 місце посідає Чугуїв. Найближчий до Харкова райцентр. І найбільш русифікований. Але натомість має кілька цікавих об'єктів на кшталт музею-садиби Іллі Рєпіна, будівлі штабу військових поселень, будинку Шаміля, будинку, де свого часу мешкав Карл Густав Маннергейм ітеде. По суті є дуже цікавим містом з точки зору розвитку туризма. Але в іншому - місто доволі совкове і таке враження, що зупинилося у розвитку

3 місце посідає Ізюм. Одне з найбільших міст області. Є шмат дореволюційної архітектури, найстарший храм в області виконаний у стилі українського бароко 1686 року і мальовнича гора Кременець із половецькими бабами

2 місце посідає Красноград. Затишне і охайне місто. Є цікаві зразки архітектури, які би навіть в Києві чи Львові не загубилися. І ще тут можна глянути на залишки Білевської фортеці, яка входила до лінії українських укріплень від набігів татар

1 місце посідає Харків. Тут в принципі все прогнозовано. Одне з найцікавіших міст країни

По суті, якщо не брати до уваги облцентр, то переміг таки Красноград:)
Ще я все ж таки планую зробити і рейтинг колишніх райцентрів. Правда, хтозна коли я їх всі відвідаю. Їх 27. Ще десь із 10 місцин треба відвідати.

Підсумки 2020 року

ukraineson — Tue, 29 Dec 2020 15:36:10 GMT

Залишилось ще пару днів до кінця цього дивного ковідного року, тож за традицією викладу його мандрівний підсумок у фотографіях.

Новий рік зустрів вдома. І подорожувати планував розпочати в травні. Десь в березні почав обирати напрямок для травневих мандрів. Зупинився на Швейцарії і прилеглих районах Франції і Німеччини. Поліз на сайт Ryanair аби замовити квитки до німецького Карлсруе. Саме звідти планував стартанути. А фінішувати в Штутгарті. Були непогані ціни на квитки. Можна було брати. Але з усіх боків лунало слово "ковід-19". І я врішив пару днів почекати. І добре зробив, бо, мабуть, гроші за квитки мені би досі повертали))
Тож травень у мене був провальним в плані подорожей. Але почав робити ремонт...але то вже зовсім інша історія))

1. Єдиним виїздом травня стало село Кицівка. Тут я вперше побував в пустелі. І для того не треба було їхати далі власної області. Цікава місцина, до слова.

2. Далі перерва аж до серпня (через ремонт:)). І я нарешті задоволений їду до моря на Херсонщину. Обирали між Залізним Портом і Лазурним. Не знали що обрати до останнього, але дівчата-сусідки в потягу порадили їхати до Залізного Порту, бо там тусовка)) Ми вирішили обрати тусовку. І знаєте що, там таки місцями доволі непогано

3.

4.

5. В один з днів сходили на початок Тендрівської коси

Потім я повернувся додому, і за тиждень знову поїхав на Херсонщину, тепер вже Лазурного, звідки ми в один з днів поїхали транзитом через Скадовськ до острову Джарилгач

6. Скадовськ

7. Місто більш-менш, а от море тут зовсім не ок. Мілке і з водоростями. І пляжі якісь неприємні. Не зрозумів, чесно кажучи, чому люди тут відпочивають

8. Але звідти теплоходом можна дістатися Джарилгача.

9. Ось там люкс

10. Вважається чи не найбільшим незаселеним островом Європи.

11. Море і пляжі тут просто ідеальні

12. Дорогою додому з Лазурного кілька годин погуляли Херсоном

Потім перерва до жовтня. Саме тоді я ще вирішив поїхати до Карпат. Залишався тиждень відпустки, і я розумів, що краще вже їхати кудись в жовтні, ніж листопаді і грудні. Думав, застану золоту осінь. Але ні, тут ще все було зелено, на жаль.

13. Приїхали спочатку до Львова, і кілька днів провели тут під місцевими дощами, ховаючись у затишних львівських кнайпах))

14. Потім в один з днів відвідали Свірзький замок. Він був зачиненим, але нас впустили, тож ми насолодились порожнім замком

15. Потім були Скелі Довбуша. Ті, що між Бубнищем і Трухановим.

16.

17. Далі Івано-Франківськ

18. Звідти у Ворохту

19. Тут два шикарних віадукових мости

20. І шикарна природа

21. З Ворохти пішли підкоряти Говерлу. Ну як з Ворохти, з бази Заросляк.

22.

23. А це я, впізнали?))

24. Ловіть ще кілька карпатських фоточок довкола Ворохти. Дороги в цьому регіоні, до речі, в шикарному стані.

25.

Ось так і минув рік. Нуль виїздів закордон, проте трохи покатався по Україні, чим теж задоволений.

Сподіваюся, наступного року нас знову впускатимуть до ЄС з туристичною метою:))

Валенсія

ukraineson — Wed, 23 Dec 2020 14:08:47 GMT

Валенсія - місто на сході Іспанії. Населення 814 тисяч осіб (із агломерацією 1,8млн), за цим показником є третім в країні.

Оселилися ми в Валенсії в самісінькому центрі, тому звідти одразу і розпочну показувати це місто. Пробули ми там повну добу і ще один вечір. Погода була мінлива. Часом хмарило, часом було сонячно. Але було тепло, і подекуди часом повітря прогрівалося до +25 за Цельсієм. І то були останні дні листопада

1. Отже почнемо, Плаца де ла Рейна, себто площа Королеви

2.

3.

4. Кафедральний собор Святої Марії і мандарини

5. Собор, до слова, є культовим у християн, позаяк тут зберігається Святий Грааль, з якого пив Ісус Христос під час Тайної Вечері.

6. Валенсія мені видалась найбільш іспанською, якщо можна так висловитись, у порівнянні із Барселоною і Мадридом.

7. Тут і пальми, і типова архітектура, і зовнішність людей.

8. Саме ж місто засноване римлянами і названо на честь їхнього імператора - Флавія Юлія Валента.

9. Тепер підемо до іншої площі - Плаца де ла Вірген, себто площи Святої Діви

10.

11. Кафедральний Собор Валенсії XIII століття

12.

13.

14. Тепер прогуляємося затишними валенсійськими вуличками і провулками

15.

16. Ой, лимончики

17.

18.

19.

20.

21. В одному з таких провулків знайшли симпатичний ресторанчик

22. Я рідко коли приділяю увагу місцевій кухні, але в Іспанії вона дуже смачна. Всі ці паельї, морепродукти, хамони і фуети дійсно смачні, навіть з супермаркета. І, виявляється, печиво Марія родом звідтам. Я до цього вважав, що це якесь радянське печиво. Ось цей десерт, що на фото, вважається суто валенсійським.

23. Йдемо далі. Вежа Торрес-де-Серранос XIV століття.

24. Проходимо крізь вежу

25.

26. Тут вже більш сучасна архітектура

27. Пласа де Торрос. Арена для корриди.

28. Вокзал

29.

30.

31.

32. Ринок Сентраль. Один з найстаріших в Європі.

33. Всередині в принципі все типово для іспанського ринку. Фрукти, хамон, морепродукти

34.

35.

36. А тепер покажу ще одну річ, яка мене просто порвала, в хорошому розумінні. Це сади річки Турія, русло якої було перенесено, а вивільнений шмат не забудували, а створили сад із відпочинковою і спортивною інфраструктурою.

37. Як бачимо, тільки мости нагадують, що тут колись була річка.

38.

39. Ось таким парком ми і вирішили піти до відомого Міста Мистецтв і Науки.

40.

41. Таких дерев багато. Іноді вони взагалі гігантського розміру

42. І ось ми дісталися Міста Мистецтв і Наук. Цікавого з архітектурної точки зору комплексу. Досередини не заходили

43. Комплекс вражає

44.

45.

46.

47. Архітектура навколо

48.

49.

50.

51. Звідти вирішили пройтися до моря

52. Йдемо, принагідно спостерігаємо за житловими масивами Валенсії.

53. Вуличне мистецтво

54. А ось і пляж. Доволі широкий

55.

56. Повертатися вирішили іншим шляхом через ось такі малоповерхові квартали

57.

58. Мені ця місцина перенесла десь в Латинську Америку

59. А ця в Югославію))

60. Почало сутеніти, і ми знову поперлися до центру міста

61.

62. Вечірні фото Валенсії

63.

64.

65.

66.

67.

68. До Різдва готові!

69.

Валенсія дуже сподобалася. Дуже приємне, затишне і домашнє місто. Якби мені запропонували обрати з трьох іспанських міст, де я б хотів мешкати, то я обрав саме її, хоча вона і поступається атракціями Барселоні і Мадриду.

Барселона

ukraineson — Tue, 01 Dec 2020 15:34:01 GMT

Барселона - місто в Іспанії, столиця Каталонії. Населення 1,6 млн осіб (із агломерацією 4,6 млн)

В Барселоні ми пробули три доби. І знаєте що, я не все побачив, що планував. І питання не в часі, питання в тому, що тут, в Барселоні, хотілося просто неквапливо гуляти, відпочивати і насолоджуватися життям. І наступні цікавинки відкладати на потім.

1. Перше, що ми зробили, коли приїхали з Мадрида, це пішли до моря. Балеарського моря.

2. Шикарні пляжі, пальми. Плюс 20 градусів за Цельсієм. Хіба не кайфово.

3. Набережна, якою було приємно неквапливо прогулюватись

4. Але часом для прогулянок обирався шлях пісочком вздовж моря. І часом навіть босоніж.

5.

6. Пляжний волейбол в останні дні листопада. Це ж просто казка. До слова, в Барселоні спорт в пошані. Всі майданчики повні людей. І ще тут вперше побачив таку фішку як спорт групами. Виглядає то приблизно так: є чувак із колонкою, з якої лунає весела музика, є група підопічних, і всі вони разом роблять якусь вправу.

7. Але ж не заради пляжів ми сюди приїхали. Заради архітектури. Тому виходимо в місто через прибережний квартал/район, який називається Барселонетою.

8. У якого навіть свій прапор є. Схожий на український. І у місцевого населення цікавим чином проявляється патріотизм до свого району. Із вікон стирчить чимало синьо-жовтих прапорів. Це типу у київської Борщагівки чи харківського ХТЗ були би свої прапори.

9. В інших районах Барселони такого локального патріотизму до свого кварталу не помічав. Цікавий феномен, як на мене.

10. Тепер підемо до Готичного кварталу вздовж набережної, але вже без пляжів

11.

12.

13. Йдемо вглиб міста

14.

15.

16. Мерія Барселони

17. А ось і він, Готичний квартал. Вулиці тут переважно вузькі

18. До речі, Glovo саме барселонська компанія. Це речення присвячене чуваку із жовтим боксом на фото:)

19. В цьому кварталі багато сувенірних крамничок, кав'ярень, хостелів і іншого навколотуристичного стафу.

20.

21. В кварталі є чимало споруд часів Середньовіччя

22. Файно тут

23. Приємний скверик

24.

25. А так виглядають вулиці трохи вбік від туристичних маршрутів

26. По таких провулках треба ходити обережно, бо згори може капати на голову

27.

28. Рідко коли приділяю увагу місцевій кухні, але ось цей ресторанчик можу сміливо порадити. Це такий, для місцевих із першою, другою стравами, солодким і компотом. І ціни ок.

29. Тепер підемо до головної, як на мене, атракції Барселони - Собору Саграда Фамілія. Вона фантастична. Але є і мінус для туриста - вона ще будується, тому роздивлятися її треба крізь будівельні крани. Ловіть три фото в різні проміжки часу.

30.

31.

32. Рамбла. Центральна вулиця міста

33.

34.

35. Обіч Рамбли є ще одна топ місцина Барселони - Пласа Реал, себто Королівська площа.

36. Гарно тут

37. Також з Рамбли можна потрапити на відомий ринок Ла Бокерія

38. Тріумфальна арка

39. Побудована до Всесвітньої виставки наприкінці ХІХ століття

40.

41. Також в Барні, саме так її називають місцеві, є чудовий парк Цитадель із пальмами і іншою незвичною для мене рослинністю

42.

43.

44. Кактус

45. Також не зміг не звернути уваги на ось ці барселонські дерева-діжки

46. І знову до архітектури. Музей каталонського мистецтва

47.

48. Цими днями якраз місцева Барселона грала із дортмундською Боруссією.

49. Вид з музею на площу Іспанії. Знизу ще в теплу пору року функціонує грандіозний світо-музичний фонтан

50.

51. Арена для кориди

52. Затишні барселонські вулиці. Знаєте, це такий кайф іти і слухати музику в навушниках, блукаючи містом по подібних затишних тротуарах. Єдине що дратувало, це постійні перехрестя. Але на другий день вже якось звик))

53. З велоінфраструкторою тут все ок. І користуються роверами місцеві помітно більше, ніж в Мадриді

54. Розбавлю архітектуру і урбаністику політикою. Ось так виглядають фасади місцевих будівель. На багатьох висіли прапори Каталонії. На десь двадцять каталонських траплявся лишень один іспанський.

55. І щоб забути одразу ж про політику, ловіть черговий шедевр від Гауді. Будинок Бальо

56. І ще один витвір пана Антоніо - Каса Міла

57. А це шедевр від Луїса Доменека-і-Монтанера. Лікарня Сант Пау

58. Напевно, арена для кориди в мавританському стилі. Хоча не впевнений

59. Якийсь жвавий проспект, яким доводилося частенько прогулюватись

60. Воно й не дивно, бо він вів від моря до Сагради Фамілії.

61.

62.

63. Ліврея місцевого таксі

64. А тепер покажу вам вид на місто з пагорбу Монжуїк, біля підніжжя якого ми мешкали. Тому, власне, частенько сюди вибиралися

65. На пагорб є можливість піднятися за допомогою канатки

66. Крізь дерева час від часу проглядається місто

67.

68.

69. На вершечку пагорбу є фортеця.

70. А тепер рубрика про місцеві приколи. Часто бачена мною картина - розписаний бус. Що це за місцеве явище, цікаво.

71. Якась місцева гра. Судячи з усього, доволі популярна

72. Що ще показати? Покажу ще трохи сучасної архітектури

73. Огірок

74. І...хурма:))

75. І не буде зайвим, сподіваюся, додати ще трохи вечірніх фото

76.

77.

78. І фірмовий магазин одного з місцевих футбольних клубів, за який грав сам Дмитро Чигринський:)

Барселона дуже сподобалася. Недарма мені її всі нахвалювали. Вона дійсно цікава і приємна. Тут є і сучасне, і старовинне, і незбагненне, і море, і пляжі, і посмішки на обличчях людей. Місто неймовірно заряджене позитивом. Як-то кажуть, дайте ще:)

Мадрид

ukraineson — Sat, 14 Nov 2020 19:44:56 GMT

Мадрид - столиця та найбільше місто Іспанії. Населення 3,2 млн осіб (разом із агломерацією 7,1 млн)

На відвідини Мадрида у нас було дві доби. Цього в принципі вистачило. Хоча ще би день не завадив. Йшов останній тиждень листопада 2019 року, і ніц не натякало про наступний 2020 невиїзний коронарік:)

1. Отже, прилетіли в аеропорт Барахас, сіли в автобус і поїхали в напрямку нашого помешкання. Вийшли десь тут

2. Йдемо до помешкання. Дорогою проходимо музей Прадо із пам'ятником Веласкесу. Музей наступного дня ми несподівано відвідаємо. Принагідно зауважу, що тут є ціла низка робіт Ієроніма Босха, якого я дуже люблю. І просто мільйон робіт Ель Греко, Веласкеса і Гойї.

3. Йдемо мадридськими вуличками

4.

5. Одразу звернув увагу на панно з плитки. Тут це доволі розповсюджене явище.

6. А ось ми і оселилися. Вид з нашого вікна

7.

8. Дерева ще зелені. В Україні в цей час вже взагалі не було листя на деревах.

9. Доволі швидко почало сутеніти. Листопад як-не-як

10. Але погода у порівнянні із українською того часу була доволі приємна. Було десь плюс 10-15 градусів за Цельсієм.

11. Пласа Майор. Головна площа Мадрида. Вже була по-різдвяному прикрашена.

12.

13. Собор Альмудена.

14. Королівський палац

А тепер наступний день. І знову сонце:)

15. Пласа де Санта Анна. Ми мешкали якраз біля неї.

16. Пуерта-дель-Соль. Одна з найбільш популярних площ іспанської столиці. Взагалі в Мадриді чимало цікавих площ.

17. Люди ще масово сидять на літніх майданчиках місцевих кав'ярень.

18. До речі, звернув увагу, що серед мешканців Мадрида достатньо багато людей із світлою шкірою (а-ля Фернандо Торрес). Та і взагалі мешканці міста мені видалися більш "породистими", ніж я очікував.

19. Але відчутна і чимала кількість мігрантів, особливо з країн Латинської Америки.

20. Знову повернулися до Пласа Майор. Виявилося, що вдень тут помітно менше людей, ніж було вчора ввечері

21. Встановлюється новорічна...йолка (с)

22. З крамниці виглядає корова

23. Пальми в горщиках

24. Ринок Сан-Мігел

25.

26.

27.

28. Ось такі різнокольорові панянки зустрічаються в багатьох місцях Мадрида

29. Черга до лотерейного кіоска. Такі картини по всьому місту. У них вона що, безпрограшна?

30. Проспект Гран Віа. Типу центральний

31. Найбільші і найреспектабельніші будівлі саме на ньому

32.

33.

34.

35. Площа Сібелес

36. Міська рада Мадрида

37. Оригінальний пам'ятник десь неподалік. Цікаво, чому саме він присвячений

38. Далі пішли до парку Ретіро

39.

40. Цікавий храм із елементами мавританського стилю

41. А це тріумфальна арка Пуерта де Алькала і типові таксівки іспанської столиці

42. Отже, парк. Домінантою парку є Кришталевий палац

43. Він зроблений виключно зі скла і металу

44. Всередину можна вільно зайти.

45. Мальовничий ставок і золота осінь. Того року вдалося її двічі захопити.

46.

47. Далі пішли в напрямку храму Дебод.

48. Храм Дебод - це справжній єгипетський храм, який єгиптяни подарували Іспанії за допомогу в порятунку храмів від затоплення.

49. Нічого незвичного. Просто дерева, які ростуть горизонтально.

50. Потім ми вирішили пройтися вздовж річки Мансанарес і глянути на архітектуру мадридських спальників

51.

52. Вздовж річки гуляти було напрочуд приємно. Набережна була доволі сучасна і затишна.

53. Тут ми не втрималися, і теж полазили

54. А це легендарний стадіон Вісенте Кальдерон. Який був домашньою ареною Атлетіко Мадрид. Наразі від нього залишилася тільки одна трибуна, яку мають демонтувати або вже демонтували. Цікавою особистістю стадіо було те, що під однією з трибун (саме цією, що на фото) проходила автомобільна дорога.

55. Приємний райончик

56.

57. Видно, що з набережною попрацювали дизайнери. І попрацювали доволі якісно.

58. Стильно, модно, молодежно))

59. Ловіть кілька мостів через річку

60.

61. Пройшлися вглиб житлових кварталів. Мені сподобалося.

62.

63. Червоно-помаранчева цегла доволі популярна в сучасній архітектурі Мадрида.

64. Повертаємося до старого міста

65.

66.

67.

68.

69. Іспанський функціоналізм.

70. Потім ми пішли до тапас-бару, і вийшли вже, коли стало темно. А тут двіжуха з музикою і світловим шоу.

71.

72. Мітинг, пов'язаний із проституцією. Тільки я не зрозумів, мітингарі були за чи проти))

73.

74.

75. Національна бібліотека

76. Пиво і тапаси.

77. А ці серветки на підлозі є ознакою того, що відвідувачам сподобалося. І це не сарказм. Так у них прийнято.

78. Ну, і завершити оповідь про Мадрид хочу фотографією гри місцевих підлітків у хокей на роликах. От чого-чого, а цього я не очікував побачити тут))

В цілому мені Мадрид дуже сподобався. Тут нема видатної архітектури, на яку можна годинами залипати. Але у міста є дух і свій ритм. Я би із задоволенням повернуся сюди ще раз.

Тімішоара

ukraineson — Fri, 21 Aug 2020 11:25:59 GMT

Тімішоара - місто на заході Румунії. Третє за кількістю населення в країні (332 тисячі осіб)

Щось не складається у мене з Румунією. Ніби і відвідав з пів десятка тамтешніх міст, але всі, за виключенням Бухареста, якось нашвидкоруч. Тімішоара не стала виключенням. Пробув я тут десь годину - максимум півтори.

1. Але відвідини хоч і були короткочасні, проте я встиг оцінити Тімішоару. Позитивно оцінити.

2. Симпатичний майдан. Плюс шикарний храм у національному румунському стилі

3.

4.

5. А тепер глянемо на шикарні споруди навколо. І навіть недоглянутість їх не псує.

6. З вивісками на фасадах у Румунів така сама біда, як і у нас.

7. Але будівлі не перестають бути солідними.

8.

9.

10. Прикольні бантики

11.

12. Тепер пройдемося цим парасольковим тунелем і глянемо на ще одну симпатичну площу

13. Тут менш людно, але не менш симпатично

14.

15.

16.

17. І я не міг так, щоб взяти і не сфоткати хоч один мурал.

18. А це типовий житловий масив. Все як у нас - безликі коробки.

На цьому все. Ось такенька коротенька Тімішоара.

Нарешті дописана минулорічна серпнева подорож Сербією, Грецію, Румунією і Україною.

Топ-20 міст Європи. Де я був:)

ukraineson — Thu, 09 Jul 2020 16:08:00 GMT

На прохання volly_billy вирішив нарешті створити свій власний рейтинг міст Європи, де мені довелося побувати. Побував я у 30 країнах, і десь у сотні міст. Перелік тих країн можна побачити в моїх хештегах, а про міста є окремі пости. Рейтинг доволі умовний і міста сміливо можна змінювати місцями:) Також свідомо не включав до рейтингу українські міста, бо був би, напевно, мінімально об'єктивним. Що ще, в оцінці міста на мене могли вплинути фактори погоди, кількості туристів, компанії, втомленості, закоханості ітепе))

Розпочну за традицією типового тіві-шоу із кінця.

20. Венеція, Італія. Одне з найбільш незвичних міст світу. Місто на воді. Як мінімум цього вже достатньо, щоб включити у топ, але тут ще й архітектура на рівні. Місце могло би бути значно вищим, але на мене дуже негативно вплинула величезна кількість туристів і спека. Місцями тут просто не проштовхнешся.

19. Валенсія, Іспанія. Приємна середньовічна архітектура, бомбезний сучасний центр культури і науки, парк на місці колишньої річки, який тягнеться крізь усе місто, море, шикарні пляжі, плюс 25 за Цельсієм в останні дні листопада, смачнюча кухня, мандарини на деревах...і це місто мого улюбленої іспанського футбольного клубу - Валенсії))

18. Сієна, Італія. Відмінне старе місто, майдан під нахилом, безкінечні романтичні підйоми і спуски. Єдиний мінус - перший негативний досвід каучсьорфінгу

17. Торунь, Польща. Готичне старе місто, спортмайданчики серед замків. Фруктове тепле пиво.

16. Бауцен, Німеччина. Старе місто із баштами преносить у якусь із казок братів Гримм. Також цікаво було побачити життя слов'ян - лужичан, у складі німецької держави.

15. Гаага, Нідерланди. Суміш аристократичної і сучасної архітектури. Додайте до того каналів, тюльпанів і Північного моря. І вийде доволі цікаве для відвідин міста.

14. Таллінн, Естонія. Знову ж таки шикарна середньовічна архітектура. І Балтійське море, і милі дерев'яні будиночки. Та і із сучасної архітектури є на що глянути.

13. Ґданськ, Польща. Готика, набережна, Католицьке Різдво - ці порожні вулиці, лампадки у вікнах. Забути неможливо.

12. Рим, Італія. Музей просто неба. Переносишся в часи Римської імперії, в часи чорно-білих фільмів, часи фільмів з Адріано Челентано. Але було дуже спекотно. В липні не варто їхати туди))

11. Стамбул, Туреччина. Колорит сходу, мечеті, базари, прекрасний район Галата. Солодощі, які там солодощі.

10. Барселона, Іспанія. Пляжі, розлаблена атмосфера, шикарна архітектура. Причому на будь-який смак - і готична, і латинська, і сучасна, і гаудівська. Про Храм Святого Сімейства краще і не казати - то треба бачити. І знову ж таки більше +20 за Цельцієм наприкінці листопада - хіба це не прекрасно?

9. Прага, Чехія. Просто казка. Казкові будинки, червоні дахи, бомбезні мости. І смачна кухня. Але як і у випадку з Венецією у Праги є суттєвий недолік - натовпи туристів

8. Відень, Австрія. Аристократична архітектура, неймовірна чистота і доглянутість. Не знаю як вас, а мене від того шторить. В гарному розумінні цього слова))

7. Гамбург, Німеччина. А цей мене зачепив контрастами і каналами, довкола яких будинки із червоної цегли. Та і на місцеву філармонію варто глянути і під річкою тунелем пройтися. А тепер поясню про контрасти. Місцями Гамбург ідеальне типове німецьке місто, а місцями тут трешак із шмарами, наркоманами, анархістами і іншим скамом. І то все в одному місті.

6. Флоренція, Італія. Ще один музей просто неба. На деяких вулицях тут шедеврів мистецтва більше, ніж в деяких країнах в усіх музеях разом узятих. Та і Храм Санта-Марія-дель-Фйоре досі в моєму рейтингу храмів номер один за красою.

5. Париж, Франція. Ще одна перлина із каменю. Шикарна архітектура, романтичний дух, так, так, він справді тут є. Неймовірна набережна річки Сени. І знаєте що, мені дуже зайшла Ейфелева вежа. Кароч, натопав я по Парижу 100км. А це щось та значить.
І найцікавіше те, що до моїх відвідин цього міста, я був впевнений, що воно нецікаве, брудне, і повне неблагополучних мігрантів, позаяк відгуги про нього я чув лише в цьому дусі. Так що, як-то кажуть, не вірам вухам своїм, довіряй очам своїм.

4. Стокгольм, Швеція. Чудова стримана по-скандинавськи архітектура, неймовірний Скансен - чи не найкращий музей, в якому довелося побувати, сучасний район Гамарбю Щьостад, ночівля в кораблі. Смачнюча ікра в тюбіках. Теж магія міста на островах. Словом, чудовий варіант в разі вимушеної еміграції))

3. Болонья, Італія. Місто готичної архітектури, башт, пасажів, студентів найстаршого в світі університету і вечорів кіно під відкритим небом. І найгіршої піци, яку я коли-небудь їв))

2. Брюгге, Бельгія. Неймовірне старе середньовічне місто. Я застав це місто у двох варіантах погоди - сонячної і дощової. І знаєте, мені другий варіант дуже сподобався. Це було вперше в житті. Враження ніби я потрапив у фільм "Залягти на дно у Брюгге". А я люблю такі відчуття.

1. Амстердам, Нідерланди. І ось він переможець - його величність Амстердам. Місто шикарної казкової архітектури, дивовижних каналів і роверів, які виринають тут просто звідусіль. І людей, людей, які вміють радіти життю.

Ось такий він рейтинг. Сподіваюся, що буде нагода його оновити і щоб різні коронавіруси та інші глобальні лиха не стали на заваді новим відкриттям.

Салоніки

ukraineson — Wed, 03 Jun 2020 10:38:58 GMT

Салоніки - місто на півночі Греції. Населення 364 тисячі осіб (із агломерацією 773 тисячі осіб)

Салоніки часто називають другою грецькою столицею. Місто є столицею області Македонія, що розташована на півночі Греції.

1. Почнемо знайомство із містом з фортеці Гептапіргіон і глянемо на Салоніки згори

2. Фортеця побудована в IV столітті і виконувала оборонні функції

3. Але свого часу встигла побувати і в'язницею

4. Одна з башт. Яких тут із десяток

5. Зазернемо за мури

6. А тепер поглянемо на місто згори. Середмістя і Егейське море як на долоні

7. Туди ми невдовзі і рушимо

8. Арка і гробниця римського імператора Галерія. Салоніки, до речі, мені чимось нагадали Рим. Тут теж постійно трапляються тисячолітні пам'ятки просто серед міста.

9. Якби ж то греки ще не розмальовували все підряд. Але варто сказати, що у Салоніках ситуація із порядком краща за Афіни.

10. Подивимося на гробницю імператора. Побудована наприкінці ІІІ - поч. IV століття. Потім стала християнським храмом

11. Потім під час окупації міста турками споруда викнувала функції мечеті

12. Зараз же тут музей Християнського мистецтва

13. Арка Галерія

14. Вид крізь арку

15. Типові житлові квартали в Салоніках. Виглядає доволі непогано

16.

17.

18. Базиліка Святого Дімітрія Солунського IV ст. до н.е. Входить до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яка пам'ятка ранньохристиянських і візантійських споруд.

19. Інтер'єр храму

20. Подвір'я

21. Римський форум або Антична Агора.

22. Взагалі ж історія Салонік (або Фессалонік, або Солуня, або Селянік) цікава. Засноване в IV столітті до н.е. македонським діадохом Кассандром і назване на честь його дружини - Фессалоніки, сестри Алєксандра Македонського. Потім були під владою римлян, потім Візантії (були другим містом за значенням після Константинополя), потім на короткий час їх захопили південноіталійські нормани, потім незалежність із статусом королівства. Потім вже місто у складі Нікейської імперії, потім знову Візантійської. Далі османи, потім знову Візантія, знову османи. І лише після Балканських воєн в 1913 році Салоніки стають грецькими.

23.

24.

25. В Салоніках будується метро. Через це чимало місць огороджено будівельним парканом

26.

27.

28.

29.

30. Виходимо на симпатичну площу Арістотеля.

31.

32.

33. Це місце нагадало мені Одесу. А саме Приморський бульвар.

34. Пройдемося набережною вздовж Егейського моря. До речі, в місті нема жодного пляжу. І щоб поплескатися в морьку, треба вирушати за місто. Чого ми вирішили не робити.

35.

36.

37.

38.

39.

40. А ось і нарешті головна візитівка міста - Біла вежа

41. Побудували її турки в XV столітті як оборонну споруду

42. Зараз тут музей

43. Пам'ятаю, звідси лунала пісня Казки - Плакала. Було приємно.

44.

45. Морько

46. Мандарини. Вирішили спробувати. Дуже гіркі. Їсти неможливо))

47. Також, як і в Афінах, можна побачити милі малесенькі церкви.

48.

49. А так, храми тут просто на кожному кроці

50. І не завадило би сказати, що саме з Салонік ті самі Кирило і Мефодій.
Ну, і раз на те вже пішло, то і Мустафа Кемаль, він же Ататюрк.

51.

52. І ще, грецька мова. Цікава у них абетка.

В цілому непогане місто. Максимальне відчуття Візантії, непогана набережна, мандарини на деревах. Словом, свою порцію цікавинок я таки отримав.

Афіни

ukraineson — Fri, 29 May 2020 18:48:34 GMT

Афіни - столиця Греції. Населення 664 тисячі осіб (із агломерацією 3,7млн).

Перебував я в Афінах десь половину тижня. Мешкав в центрі міста, районі Омонія. До речі, не найблагополучнішому, як виявилося. Але про це згодом))

Тож почну показувати місто не в хронологічному порядку, а почергово по атракціях.

1. Площа Синтагма і будівля грецького парламенту

2. Будівля парламенту знаходиться в колишньому королівському палаці Оттона Баварського. Оттон Баварський, до слова, був першим грецьким королем після звільнення Греції від Османської імперії

3.

4. Перед будівлею стоять вартові - евзони. Найбільш цікавим елементом їхнього обмундирування є чудернацьке взуття із помпонами. Також цікава процедура зміни караулу.

5. Вечір

6. Тепер покажу, мабуть, найвідомішу афінську атракцію - Акрополь

7. Його можна побачити з багатьох куточків міста. Але найкраще на нього дивитись з чисельних пагорбів. Як на мене, найвдаліші ракурси з пагорба Філопаппу.

8. Але лише спогляданням Акрополя ми не обмежились, пішли досередини. Коштує то 20 євро. До речі, на пагорбі познайомився зі швейцарцем, який під час розмови сказав, що до Акрополя не ходив, бо 20 євро, то задорого. Так що в черговий раз зустрів підтвердження тому, що європейці вміють рахувати гроші і не розкидуються ними наліво і направо.

9.

10. Одеон Ірода Аттичного. Будівля схожа на театр, але яка ним не є))

11. Будівля ІІ століття н.е.

12. Пропілеї - парадний вхід

13. Храми Ерехтейон і Парфенон

14. Парфенон

15.

16. Храм Ерехтейон

17.

18.

19.

20.

21.

22. Театр Діоніса. Найстаріший в світі. VI століття до н.е.

23.

24.

25. Навколо ще є безліч залишків античних споруд

26. Недалечко від акрополя є скеля, з якої відкривається непоганий вид

27.

28.

29. Файним бонусом відвідин Акрополя для мене стала можливість споглядання міста згори

30. Театр Діоніса згори

31. Місто потопає в білих кольорах

32. І здається досить великим

33. Але добре, що зелені зони теж присутні

34.

35. Звідси можна побачити Храм Зевса Олімпійського

36. Тепер прогуляємося симпатичним кварталом Плака довкола Акрополя

37.

38.

39.

40.

41.

42.

43.

44. Ціла низка кав'ярень. В одній з них довелося побувати.

45. Не втримався і зазнімкував місцевого котофеіча на фоні чергової античної пам'ятки - Башти вітрів

46. Чергові руїни і храми

47.

48. Від Плаки потрохи йдемо до району Монастиракі

49.

50.

51. В Афінах часто-густо можна побачити невеличкі старі храми

52.

53. Одна з центральних вулиць міста

54. Сховавсь:)

55. Собор Айос-Елефтеріос ХІІ століття

56. Статуя присвячена Костянтину ХІ - останньому візантійському імператору

57. Тепер покажу вам невеличкий райончик Анафіотика попід Акрополем, який мені припав до душі

58. Його побудували вихідці з острова Анафі у кікладському стилі - білі будиночки із вузенькими вуличками. Тож таким чином частина Афін стала дуже схожою на цей милий острів.

59.

60.

61.

62.

63.

64. Десь тут знайшли гаманець. Там були документи на ім'я якогось литовця. З грошей тільки дрібні. Схоже, вкрали. Довго думали, що з ним робити, все ж документи були. Але нести до поліції було стрьомно. До цього був вже невдалий досвід спілкування)) На щастя, повз нас проходили інші туристи, які погодилися віднести то все до поліції.

65. І не скажеш, що то в самісінькму центрі, а не десь в селі.

66.

67. А ось ще один котяра. Спить собі, і ніц його не гребе))

68. Види на місто з Анафіотики

69.

70.

71. А це якийсь кактус. Причому з їстівними плодами. Про це нам турист-австралієць сказав, з яким ми теж тут познайомилися. Пам'ятаю, коли він спитав, звідки ми, і почув у відповідь - Україна, то сказав, що то зовсім близько, лише пару тисяч кілометрів))

72. Тепер покажу вам стадіон Панатінаікос. Стадіон побудований аж в ІV столітті до н.е. повністю із білого мармуру. Певна річ, що оригінал не зберігся. Стадіон був відбудований в 1895 році.

73. Також хотів би показати речі, які мені не сподобалися. Вандалізм місцевих (чи мігрантів, хз). Вони навіть пам'ятки розмальовують

74. Це, наприклад, звична картина в центрі міста, районі Омонія. Тут мешкають переважно мігранти з ближнього сходу. І центр міста перетворився у щось подібне до мігрантського гетто

75. Словом, такого срача, як в центрі Афін, я ще ніде не бачив

А ввечері тут взагалі трешак - купа мігрантів, галас, місцями деякі вулиці навіть перетворюються в базари просто неба. Враження ніби десь в Багдаді. Фоткати то все мені стало стрьомно, так що повірте на слово))

76. Атмосферу того всього дійства частково може передати це фото, зроблене вдень.

77. Також варто відзначити, що на цьому типу ринку можна побачити багато овочів, які мені раніше не доводилося бачити

78. Ще впадає в око велика кількість безхатьків

79. Тепер пару фоток районів, де мешкає більшість звичайних афінян

80. Нічого видатного, але виглядає приємніше за вищезгадану Омонію.

81.

82. Кавалок Японії в Афінах

А тепер про невдалий досвід спілкування з поліцією. Вирішили ввечері сходити на один з пагорбів, подивитись на вечірнє місто згори. До нас вирішили приєднатися ще кілька людей з нашого туру. Тож всі бажаючі зустрілись у лоббі готелю, післ чого ми рушили до пагорбів. Вже майже прийшли, і тут бац!, нас затримує поліція. У одного з наших туристів поліціянти за спиною побачили ножа. Поліціянти почали кричати, махати руками. Нас усіх почали обшукувати, питати документи, лякати відділком ітеде. Справді, у дядька з Закарпаття був ніж. Він нащось взяв його. Каже, планував диню чи кавуна різати. Кароч, на нього надягли кайданки і повезли кудись, нас же після допиту відпустили. Також серед нас був його син, тож ми всі разом, дізнавшись місце перебування затриманого, вирушили туди дізнатися подальшу долю затриманого. Виявилося, що носіння ножа в Греції заборонено і суворо карається. Наступного дня після суду дядька випустили. Той ніж йому став у 500 євро штрафу. Так що, мораль наступна, не носіть із собою ножа в Греції.

83. Після цього всього залишки нашої компанії все ж вирушили на пагорб Лікавіт, вже нічний. На жаль, вже було дуже темно, і моря на фоні Акрополя ми не побачили.

84. Ще якогоїсь іншої ночі ми підкорили інший пагорб - Філопаппу. З якого краще видно Акрополь.

85. Раз вже пішла нічна тематика, то ловіть ще кілька темних фоток. Ринок Монастиракі

86. Просто затишна вуличка

87. Ще одна

88. Ну, і наостанок покажу вам кілька світлин місцевого метро

89.

90. Воно тут частково відкрите, частково підземне

91. У вагоні

92. І ще. Ледь не забув. В Афінах багато світлих слизьких мармурових тротуарів. Будьте до того готові, підберіть зручне взуття

Місто цікаве, зі своїм колоритом. Не сказав би, що воно мені дуже сподобалося, але у нього таки є харизма. Вдруге найближчим часом я сюди би навряд чи поїхав. Але не шкодую, що таки побував тут))

Ангістрі

ukraineson — Thu, 14 May 2020 12:58:53 GMT

Ангістрі - острів в Саронічній затоці в Греції.

Перебуваючи в Афінах, в один з днів вирішили самостійно попливти на якийсь один з чисельних грецьких островів. На який саме не знали, але планували зробити то з порту Пірей. На місці вже з'ясували, що найкращим варіантом буде острів Ангістрі. Його нам порадив місцевий власник якоїсь пароплавної компанії, до якого ми підійшли навмання, щоб запитати, який острів нам вибрати для позасмагати-поплавати на один день. Тож купили квитки на швидкісний катер, і погнали. Ще був варіант із більш дешевим паромом, але ми трохи на нього запізнилися, а наступного чекати було довго.

Отже, мапа острова Ангістрі.

1. Це паром, на який ми не встигли

2. А це катер, на який встигли. Вартість в обидва боки щось близько 30 євро.

3. Пливемо. На катері можна вийти на корму. І милуватися морськими краєвидами.

4. Десь годинка часу, і ми вже на місці.

5. Острів має площу 13 кв.км. і вкритий лісами. Що є досить нетипово для Греції. Також на острові є три поселення - Мілос, Скала і Ліменарія. В яких саме ми були хз, тут нема чітких кордонів. Скоріш за все ми відвідали перших два. Населення всього острову лише 920 осіб.

6.Зійшли на берег. Схема нашого відвідання острову була наступною - ми купалися, і йшли вздовж берега, купалися, і знову йшли...Десь був пісок і ідеальний пляж, а десь пробиралися у воду через каміння.

7. З острова можна побачити інші острови.

8. Вілли, готелі, будинки

9. Пішла ціла низка таверн і готелів

10.

11. Характерні для Греції білий і блакитний кольори

12.

13.

14.

15.

16. На фото можна зрозуміти, який вид транспорту є досить затребуваним на острові

17.

18. Білосніжна церква

19. А тепер знову до пляжів

20. Вода, пам'ятаю, була просто нереально теплою.

21.

22.

23.

24. Також не зайвим було би додати місцевих фруктів. На фото не потрапило, але ми ще добряче наїлися з дерев інжиру))
І на цій оптимістичній ноті ми кажемо острову Ангістрі папа:))

25. Але пост ще має витримати пару фотографій. Дорогою туди і назад ми робили коротку зупинку на острові Егіна. Тож ловіть пару симпатичних фоток сусіднього, значно більшого, острову.

26.

Несподівано мені доволі сподобалося. І ці острови, мабуть, справили на мене найяскравіші враження під час відвідин Греції.

Трикала

ukraineson — Thu, 07 May 2020 13:42:52 GMT

Трикала - місто в Греції, регіоні Фессалія. Населення 52 тисячі осіб

До відвідин цього міста, я і не чув про нього. Тому оселившись в готелі, вирішили прогулятися містом-загадкою. Цікаво було глянути, як поживає грецька провінція в особі Трикали.

1. Трикала виявилася в більшості своїй малоповерховою

2. І доволі зеленою, чого я від грецького міста не очікував.

3. Розважальна зона на території середньовічної фортеці. Позаду башта із годинником.

4. Типова грецька церква

5. Вулички

6.

7.

8. Пам'ятник якомусь місцевому герою. У греків популярними персонажами є повстанці проти османів. Можливо, це один з них.

9.

10. Через місто протікає річка Літеос. Вирішили пройтися вздовж неї.

11.

12. Ось тут ми перекусили.

13. А ось будівля зліва - це наш готель. Також варто відзначити, що і в Греції велосипеди користуються попитом.

14. Навіть велосмуги є.

15.

16. Сутеніє

17. Церква

18. Мечеть Курсума. Греція тривалий час була від владою Туреччини, тому їх можна часто зустріти в грецьких містах.

19. Вечірні вулиці доволі жваві.

20.

21. Вид з вікна готелю

22. А це ще одне бонусне ранішнє фото Трикали. В середині фото можна побачити пам'ятник Ескулапу - давньогрецькому богу лікування. Вважається, що Трикала - це вірогідне місце народження цього бога.

23. І наостанок пару грецьких краєвидів по дорозі в Афіни/Атени.

24.

25.

Метеора

ukraineson — Mon, 04 May 2020 09:05:20 GMT

Метеора - комплекс скельних монастирів на півночі Греції. В регіоні Фессалія.

1. Монастирі знаходяться на окремих скелях. Внизу ж містечко Кастракі

2. Містечко доволі мальовниче. На жаль, побачити його вдалося лишень з вікна автобуса

3. Самих же монастирів було кілька десятків. Зараз же залишилося лише шість. На фото, наприклад, жіночий монастир Святого Стефана XIV століття

4. Досередини можна зайти. Але у чоловіків мають бути штани чи довгі шорти нижче коліна. На жаль, у нас були закороткі.

5. Тому нам довелося блукати довкола. І що я вам скажу, навколо блукати виявилося значно цікавіше.

6. Поки група ходила в монастирі, цілком типовому, до речі, ми насолоджувалися краєвидами, вже нетиповими))

7.

8.

9.

10. А ось і група туристів повертається

11. Також зробили невеличкий привал з видом на монастир Святої Трійці XV століття. Найбільш важкодоступний. Шкода, що сонце світило в об'єктив.

12. Чергові краєвиди скель.

13.

14.

15. Черговий монастир. Якщо не помиляюся, називається монастир Русану XIV століття

16. І наостанок, ще один знімок скель через вікно автобуса

Цікава місцина. Доволі мальовнича і незвична.

Белград

ukraineson — Sun, 26 Apr 2020 12:14:37 GMT

Белград - столиця Сербії. Населення 1,23 млн осіб.

1. Показувати столицю Сербії почну з фортеці і Калемегдану - парку навколо неї.

2. Перед входом до фортеці парк динозаврів

3. Вхід до фортеці вільний

4. Навколо доволі симпатично

5. Пам'ятник переможцю

6. Ще невеличкі пам'ятнички. Такі характерні для всіх ексюгославських країн.

7.

8.

9. А це вид з фортеці на місце перетину річок Сави і Дунаю.

10.

11. Також привернула увагу місцева фішка. Навколо фортеці ціла низка спортивних майданчиків. Тут тенісні корти, наприклад

12. А тут баскетбольний майданчик. Цей належить академії Партизана

13. А з іншого боку фортеці майданчики, що належать Црвєні Звєзді. Я тут трохи і залип, споглядаючи на гру.

14. Ще кілька фотографій парку і фортеці і підемо дивитися вже на безпосередньо місто.

15. Пам'ятник подяки Франції. Тільки от не пам'ятаю, за що саме.

16. Одразу ж першою спорудою, яку було побачено, після виходу з парку, стала якраз будівля посольства Франції.

17. Також звернули увагу на головну споруду Сербської Православної Церкви, яка є домінуючою в країні.

18. Наступні ж будівлі були переважно такого вигляду. Доволі знайомі для мешканців постсоціалістичних країн.

19. Але серед них часом трапляються такі. Але, на жаль, доволі рідко. Основні будівлі столиці - це архітектура ХІХ і ХХ століть.

20. Поступово виходимо до центру міста із більш симпатичною архітектурою

21. Тут вже вигляд як у більшості європейських міст. Пішохідні вулиці, кав'ярні, крамниці...

22.

23.

24. Вулиця Князя Міхаіла. Головна вулиця Белграда.

25.

26. Турецька криниця. Не дивлячись на те, що Белград був під владою Туреччини кілька століть, турецького спадку окрім цієї криниці я не побачив.

27. Симпатичні будинки

28. Соцархітектура

29.

30.

31. Площа Республіки. Влітку 2019 була на реконструкції

32.

33. Національний театр Сербії

34. Ще один театр. Як бачите, сербською мовою звучить як позориште.

35. Також не можу не оминути того факту, що навіть в самісінькому центрі достатньо багато обшарпаних будинків. Дивно бачити таке в столиці.

36. Йдемо далі. Готель "Москва". В Сербії відчутне культивування дружби з рф. Тут і топоніми, і пам'ятники російським імператорам, і купа бордів про російсько-сербське братство. Тут навіть в сувенірних лавках поряд із сербською національною символікою продається крам із російською. Іноді складалося враження, що Сербія - це якийсь суб'єкт рф.

37. Ось, наприклад, сувенірний лоток

38. Трохи вбік від центру, і можна побачити таке. Але хоч утеплюючі латки не ліплять.

39. Як і майже в усіх країнах східної і центральної Європи, фасади будівель обмальовані різним лайном

40. Пам'ятник Гаврилу Принципу, особі яка спровокувала Першу Світову війну

41. А це будівля Югославського міністерства оборони, яке зазнало бомбардувань натівської авіації.

42. Серби спеціально залишили його у такому вигляді

43. Також хотів би приділити увагу циганам. Їх, до речі, тут майже нема. Очікував більшої їхньої присутності. Але якщо і трапляються, то заявляють про себе на повну, розбиваючи табір у парку))

44. Храм Святого Сави. Найбільший в Сербії.

45. Храм ще будується. Тож для відвідувачів відкрито лише нижній зал.

46. Навколо храму можна оцінити якість вкладання плитки.

47. Ще храм. Взагалі Сербія доволі релігійна країна.

48. Дуже сподобався будинок.

49. Серед сербів популярна випічка. Біля кожного подібного закладу вишуковуєься черга

50. Автомобіль Jugo. З десяток таких побачив.

51. Гуляємо. Місцями зустрічаються вулиці вільні від соціалістичних коробок.

52.

53.

54.

55. Сербська Скупшина. Парламент себто.

56. Пошта

57. Храм Святого Марка, який мені найбільше сподобався. І незвичний пам'ятник

58. Є в сербській столиці і широкі зелені вулиці

59. Вуличні музики. Грають щось національне сербське

60. Але щоб ви не думали, що в Белграді нема ніц сучасного, ось вам сучасний торговий центр

61. І сучасний трамвай.

62. І сучасний туалет. Китайські туристи ламають голову, як його відчинити))

63. Тепер до Ніколи Тесли. Мабуть, найвідоміший серб у світі. В Сербії справжній культ цієї особи. Наш культ Тараса Шевченка просто відпочиває.

64. Музей Ніколи Тесли. Того дня виявився зачиненим.

65. Під вечір починає вмикатися ілюмінація. Ось так підсвічується Белградська скупшина. Себто міськрада.

66. Пам'ятник російському імператору Ніколаю ІІ

67. Вечірня вулиця Князя Міхаіла.

68. Як бачите, яблуку нема де впасти

69. Вечірня фортеця

70. Вечірні спортивні майданчики

71. Будівля Белградського Університету.

72. Панорама іншого берегу від фортеці

73.

74. І наостанок антикварна крамничка

Тепер підсумую. Одне з найбільш неоднозначних міст, де я був. З одного боку тут є непогана архітектура часів ХІХ-поч.ХХ століття, симпатична фортеця із спортивними майданчиками та парком навколо. Також радують ціни. Але з іншого боку тут забагато занедбаних будівель, просто будівель а-ля радянські панельки, показова любов до нашого північного сусіда.
Також відчувається, що країна ще травмована поразкою в югославській війні кінця минулого століття.
Спеціально я сюди би не поїхав, але якщо по дорозі, то не варто оминати це місто.

Яремче

ukraineson — Sat, 18 Apr 2020 09:56:00 GMT

Яремче - місто в Івано-Франківській області. Населення 8 тисяч осіб.

Повертатися додому ми вирішили з Яремче потягом Рахів-Харків. Потяг мав бути ввечері. Тож зранку, зробивши чекаут з садиби в Татарові, ми пішли на зупинку, щоб вирушити до Яремче. Автобуса не було. І ми почали ловити попутку. На щастя, швидко зупинилася автівка. І нас підібрав якийсь чиновник львівської залізниці, якому треба було лише до Микуличина (а це половина шляху). Але водій виявився таким крутим чуваком, що відвіз нас аж до стежок Довбуша у Яремче. За що йому величезний ріспект і плюсик в карму))

1. Тож йдемо до скель Довбуша. Як бачите, погода була не дуже. Але хоч дощу не було. Минулої ж ночі він періщив дай боже.

2. Маршрут виявився доволі мальовничим

3.

4. Єдине, що підкачало, це погода

5.

6.

7.

8.

9. Ось і підійшли до головних скель

10.

11.

12. Я не зміг втриматися, і видерся нагору

13. Види згори

14.

15.

16.

17. Поглянемо вниз

18.

19. Назад поверталися вже іншою стежкою

20.

21. Місцями можна побачити панораму міста

22. "Культурні" земляки тут побували

23. Далі пішли до водоспаду Пробій

24. Так би мовити водоспад на мінімалках. Шкода, що після дощу вода була мутною.

25. Навколо багато людей. До речі, і іноземців було чимало.

26.

27. З іншого ж боку водоспаду людей майже непомітно. Вирішили піти туди. Але, як виявилося, людей там не було не просто так. Щоб туди дістатися треба виконати купу фізичних дій. Під час однієї із них я навіть зірвався з дерев'яшки, дивом вчепившись за неї, і повиснув у повітрі. Схопився просто на рефлексі))

28. Отже, хапанувши трохи адреналіну, зависли на якийсь час ось тут.

29.

30. Далі пішли в бік центру міста, дорогою прикупивши собі карпатських наливок і меду.

31. Яремче на місто не дуже схоже. Радше велике більш-менш просунуте село. Майже суцільний приватний сектор

32. Залізничний вокзал

33. Центральна вулиця

34.

35.

36. Будинок в альпійському стилі

37. Також помітив, що в Яремче будуються висотні будинки. Причому непоганого зовнішнього вигляду. Треба ж якось відповідати статусу міста.

38. Потім ще пішли до річки. Запам'яталися ці хлопаки-рибалки. Один з яких пороздирав коліна до крові. Довелося мастити його зеленкою))

39. Далі поїли місцевої карпатської кухні. Різні там грибні юшки, баноши ітепе. І все, вокзал.

40. Дорога довжиною годин із 20, і ми вдома.

Нарешті наша червнево-липнева подорож 2019 року добігла кінця))

Буковель

ukraineson — Wed, 15 Apr 2020 12:51:22 GMT

Буковель - гірськолижний курорт в Карпатах.

Давно хотів тут побувати. Подивитись, що з себе представляє цей розкручений курорт. Сіли на автобус з Татарова, і за хвилин 15-20 вже були тут. Де виходити не знали, тому вийшли навмання.

1. Вийшли ось тут, бо попередні локації не викликали бажання виходити з автобуса.

2. Буковель одразу здивував висотною забудовою.

3.

4. Виглядало сучасно

5.

6. Але найбільше сподобався цей комплекс із шале

7. Одразу ж і пішли в цей бік

8.

9. В принципі нічого особливого, але в комплексі виглядало цікаво.

10. Один з підйомників.

11. А це ми бачимо локацію, із якої розпочали знайомство із курортом. Загалом же Буковель достатньо величенький. І усюди будується.

12. Цікаво буде глянути на нього років так через десять

13. Далі пішли у бік штучного озера. Виглядає дуже мальовничо.

14. По периметру ціла низка різних розваг. Також можна заплатити за вхід і піти купатися в озері. Причому ціна більш-менш адекватна. Якщо не помиляюсь, ніби 60грн. Але ми того не робили, позаяк насувався дощ.

15.

16.

17.

18.

19. Праворуч можна помітити, що ладнують новий пляж чи щось із розваг.

20. Також неподалік озера будують скансен.

21. Вже звична вивіска для будь-якого населеного пункту

22. Хотіли ще покататися на підйомнику. Але знову ж таки через дощ вирішили відмовитися від цієї ідеї.

23. Ще трохи, і буде злива. Тож вирішили сідати до автобуса і вирушати до Татарова. Але дощ трохи покапав, і припинився))

24. Дорогою назад вже з вікна автобуса ми побачили будинок, який стояв догори дригом і сувенірний базарчик.

В цілому Буковель справив суперечливе враження. З одного боку тут місцями симпатично, а з іншого - за пару годин перебування тут я знудився. Щоправда, і погода якась неприємна була - почергово то спека, до дощ. Може, варто було на атракціонах покататися, і стало би веселіше? Але, напевно, то влетіло би у копійчину, судячи із репутації Буковеля))
Не впевнений, чи хотів би повернутися сюди в найближчий час.

Гора Хом'як і водоспад Женецький Гук

ukraineson — Wed, 08 Apr 2020 18:45:21 GMT

Гора Хом'як - вершина в південно-східній частині Ґорґан. Висота 1542м.
Женецький Гук - водоспад в Карпатах. Висота 15м.

Під час тогорічних мандрів було у планах піднятися на одну з гір у Карпатах. Прочитавши відгуки, було вирішено піднятися саме на гору Хом'як. Серед переваг цієї вершини було вказано, що на неї доволі легко підніматися, красиві краєвиди. І логістика добирання до початку маршруту доволі зручна.
Також недалеко від однієї з трас на гору був водоспад Женецький Гук, який ми теж вирішили відвідати.
Вийшли з Татарова у напрямку вже згаданого у попередньому пості АТБ. Трошки затарилися на дорожку і почимчикували у напрямку водоспаду. Йдемо. Повз нас проїжджає автівка, призупиняється і пасажири питають в нас, чи правильно вони їдуть до водоспаду. Ми відповіли, що нібито так, принаймні, навігатор так каже. Вони дякують і від'їжджають. Я між нами ще такий пожартував, що могли би і запропонувати підвезти. І тут бац, вони призупиняються і питають, може, вас підвезти. Ми не могли відмовитися, позаяк 7 км - це 7 км)) Як виявилося, це дуже приємна пара з Чернівців, з якими ми цікаво провели час дорогою до водоспаду.

1. Отже, йдемо до водоспаду. Частину дороги все ж доводиться долати пішки. Але натомість це чудова нагода прогулятися лісом із прекрасними краєвидами

2.

3. Також варто зауважити, що людей, що йдуть до водоспаду, дуже багато

4. І всі хочуть сфоткатися на фоні нього

5. Існує давня легенда, що якщо ти не запостиш в інсту фото водоспаду, то...нічого страшного не станеться.

6. Кароч, як ви зрозуміли, зробити нормальне фото без людей неможливо. Довелося шукати якісь дивні ракурси.

Тепер перейдемо до сходження на гору Хом'як. Блін, я досі тащуся від цієї назви.

7. Повертаючись назад від водоспаду до траси, десь посередині є вказівник із маршрутом на гору. Ми звертаємо згідно із стрілкою і виходимо на ось цю галявину. І на цій галявині ми не зрозуміли, куди йти далі і інтуїтивно пішли в неправильному напрямку

8. Йшли якимись такими дорогами. Місцями непролазними. І довгий час не зустрічали людей

9. Нарешті за якийсь час ми зустріли туристів. Яким я був дуже радий, і які пояснили нам, що ми йдемо до іншої гори - Синяк. Непогано. Але заспокоїли нас і пояснили, що ніц страшного і можна там десь далі звернути до Хом'яка. Але також, щоб ми були готові до того, що трек не схожий на трек, проте ми маємо все одно продовжувати йти))

Ми лізли під гілками, стрибали через струмки, топтали багнюку, і нарешті ми вирулили з того. І ще згадали, що у нас є оффлайн-навігатор))

10. Винагородою нам стали ось такі краєвиди

11.

12.

13. Полонина

14.

15.

16. Знову невеличкий ліс

17. Трошечки відпочили, і починається підйом

18.

19.

20.

21. Ось з цієї полонини ми прийшли

22. Краса!

23.

24. Підкорення вершини. Фото з прапором))

25. Потім його у нас просили для своїх фоточок. Так ми познайомилися із одеситами, з якими потім спускалися з гори. Гори так чи інакше змушують людей згуртовуватися))

26. Спускаємося вже іншим маршрутом, в бік Буковеля

27.

28. В порівнянні із маршрутом на гору - цей просто легка прогулянка

29.

30.

31. Дорога назад є довга і легка, а є швидка і складніша. Ми комбінували.

32. Туди ж ми вибрали довгу і складну))

33.

34.

35.

36.

37. Воду, до речі, ми повсякчас набирали в подібних струмках

38.

Далі ми вийшли до траси поблизу Паляниці і сіли в автобус до Татарова.

Підсумую, я в захваті. Не дивлячись на труднощі, підкорення вершин того варте. І в планах вже є підкорення наступної вершини. Ось тільки не можу визначитись якої саме...

Татарів

ukraineson — Tue, 31 Mar 2020 12:49:13 GMT

Татарів - село в Івано-Франківській області. Населення 1,5 тисяч осіб

Після Закарпаття вирішили кілька днів провести безпосередньо в Карпатах. Базою вирішили обрати Татарів, позаяк із цього села достатньо зручно було діставатися водоспаду Женецький Гук і гори Хом'як, відвідини яких входили в наші плани. Та і поруч Буковель та Яремче.

Покажу вам кілька фотографій села, яке теж, до речі, симпатичне

1. Село вважається курортом. Тут є кілька лікувальних санаторіїв.

2. Також багато, хто робить собі тут базу для зимового відпочинку, позаяк житло тут значно дешевше, ніж в сусідньому Буковелі.

3. Село доволі доглянуте.

4. Будинки в основному нові і в більшості своїй заточені під здачу в оренду для туристів

5. Але влітку туристів тут небагато. Принаймні, все виглядало саме так.

6. А це наше житло. Доволі скромне, але з усіма зручностями. Якщо не помиляюся, ми винаймали кімнату на трьох за 120грн з людини. Як на мене, ціна шикарна.

7. Недалечко від нашої хати протікала річка Прут, біля якої ми влаштовували посиденьки

8. В цьому місці Прут достатньо мілкий, тож лекго можна перебратися на той берег.

9. А ще, пам'ятаю, обіч річки росло багато чорниці. Тож ми наїлися її досхочу

10. А отак стояти і слухати шум річки - це ж просто кайф.

11. І тумани тут класні

12. Місцевий храм на території цвинтаря

13. Саме ж село дуже довге. І вздовж нього йде дорога. Але місцями нема хідника, тож іти вздовж дуже незручно.

14. Ну, і не можна не згадати, що в селі є АТБ. Яке дуже в тему.

15. І симпатична будівля вокзалу

В Татарові дуже сподобалося. Тихо, спокійно, зручно, до багатьох атракцій рукою подати.

Рахів

ukraineson — Sat, 28 Mar 2020 12:05:29 GMT

Рахів - місто на сході Закарпатської області. Населення 16 тисяч осіб.

Рахів - найбільш високогірне місто в Україні. Особливих принад тут нема, але навколо міста кілька гір, звідки відкриваються шикарні види. Також Рахів відомий тим, що тут ніби-то розташовується географічний центр Європи. Але насправді не в Рахові, а на відстані 18 км від. Та і ,власне, сусідні країни вважають, що центр Європи знаходиться саме на їхній території. Та і, чесно кажучи, таке собі досягнення)) Тож ми вирішили не відвідувати цю атракцію. Нам достатньо було глянути через вікно автобуса.

Отже покажу вам трохи Рахова і краєвиди з однієї з гір.

1. Простенький центр

2. Але тихий і акуратний.

3. Один з храмів міста

4. Видатної архітектури тут нема. Від слова взагалі

5. Пам'ятник Гуцулу. Цей регіон вважається гуцульським.

6. В переважній більшості місто забудоване приватним сектором.

7.

8. Міст через річку Тиса

9.

10. Залізничний вокзал

11. Саме звідси ми і рушимо далі - до Татарова. Але з невеличкими труднощами)) Не знаю, чи видно на фото, але на пероні стоять тюки із крамом однієї бабусі. Коли прибула електричка, то ця бабця почала вантажити своє добро у вагон, але його було стільки, що до часу відправлення вона не встигла і чверті зробити. Електричка стояла, чекала. Я запитав у жіночки, що сиділа поруч, і скільки ми будемо чекати відправлення. Та сказала, що до тих пір, допоки бабця на завантажиться. Тож довелося нам теж впрягтися і вантажити із нею. Але робота була не з приємних - то все смерділо якоюсь бомжатнею. І тягали ми все підряд - від баклажок із водою до якихось піджаків.

12. Але знову повернемося до Рахова. Ось ця штука мені сподобалася - підвісний міст. Сподобалося ним пересуватися, коли він погойдується, а знизу шумить гірська річка.

13. Також був свідком, як молоді хлопці пливли вниз по течії на автомобільних покришках.

14. А тепер підемо в гори

15. Співоче поле. Тут ніби проводять якийсь етнічний фестиваль

16. Піднімаємося

17. Час від часу трапляються хатки.

18.

19.

20. Місцева флора

21. Кайф, нє? (с)

22.

23.

24. Пам'ятний знак на честь ОУН

25. Стежки в лісі

Потім спустились з гори, ще трохи поблукали містом і поїхали до вищезгаданого Татарова

Тячів

ukraineson — Tue, 24 Mar 2020 10:39:50 GMT

Тячів - місто в Закарпатській області. Населення 9 тисяч осіб

До Тячева ми заїжджати не планували. Але так вже сталося, що завдяки автостопу можна опинитися там, де і не планував (за що я його, власне, і люблю). А раз вже ми опинилися в Тячеві, то було би дурістю не прогулятися цим прикордонним містечком.

1. Вийшли в самому центрі містечка. І мені воно одразу сподобалося. Особливо цей комплекс храмів

2. Готична Реформаторська церква XVI століття

3. Неоготичний костел Святого Іштвана (Стефана) 1883 року

4. Лютеранський парафіяльний будинок

5. Також варто зауважити, що тут доволі непогана цивільна забудова

6. Також тут є алея пам'ятників. Я сфоткав ось цей - Героям революції гідності

7. І монумент тячівцям, що загинули під час Першої і Другої світової війни.

8. Трохи поодаль центрального майдану є ще Успенська церква УГКЦ 1889 року

9. Чимала для такого невеличкого містечка держустанова. До речі, ремарка щодо національного складу міста. Українців - 73%, угорців - 23%. З районом вже складніше - тут є і німецькі села, і румунські.

10. Цікаво виглядають місцеві бордюри у жовтому кольорі

11. Дитячий майданчик

12. Сподобалися ліхтарі

13.

14. І гуцул в камені

15. А ось ці гори поза будинками - Румунія.

16. Олег Вінник вже і церкви відкриває?

17. Безлад в плані вивісок. Циганщина якась.

18. Торговий центр. Як для такого маленького містечка, він доволі стильний. Головне, щоб не засрали вивісками, як на фото вище

19. Раритетна реклама.

20. Просто будиночки. Прикольно, коли в тебе заднє подвір'я із видом на іншу країну

Тячів дуже сподобався. Миле і затишне містечко. І в плані архітектури є на що глянути

21. Далі поїхали в бік Солотвина повз села із величезними маєтками. Багато із яких є недобудованими...

Хуст

ukraineson — Mon, 23 Mar 2020 13:02:06 GMT

Хуст - місто в Закарпатській області. Населення 28 тисяч осіб.

До Хуста приїхали потягом з Ужгорода. Дивний був якийсь день. В плані подій. Спочатку хлопець в потягу забув павербанк. Довелося бігати за ним, щоб віддати. Потім в крамниці знайшов телефон, довелося зв'язуватися із власником, щоб віддати. А потім ще наприкінці знайшов купу грошей під ногами. Виявилося, що то розлетілася каса чувака, що продає кавуни. Потім ще допомагали йому збирати їх навколо намету з кавунами:)

1. Щодо самого міста. Знайомство із ним розпочали згори. Себто із Замкової гори і залишків Хустського замку.

2. Залишки доволі симпатичні

3.

4.

5. Але найбільше вразили види з замку

6. Нічим не гірше за долину Ельби. Хіба не так?

7.

8. Також згори добре видно місто

9.

10. А тепер Хуст знизу. Міська ратуша. Ця будівля є знаковою для української держави. Саме тут знаходився уряд Карпатської України в березні 1939 року. Тож, Хуст, до речі, в почесній когорті міст, які так чи інакше мали статус столиць України.

11. На жаль, столичність Хуста і незалежність Карпатської України протрималися лише лічені дні через окупацію хортистською Угорщиною.

12. Готична Реформаторська церква. Як на мене, це один з найцікавіших храмів України.

13. Датою побудови вважається проміжок між XIII і XV століттями. І спочатку це був католицький костел Святої Єлизавети.

14. В місті доволі симпатичний і охайний центр.

15. Єдине, що бенетежить, це суцільний паркінг довкола

16. Вид на Замкову гору

17. Католицький храм

18. Нарешті починається частина міста вільна від автівок. Молодці, що обмежили рух автівок і зробили просто пішохідну зону

19.

20.

21.

22.

23. Пам'ятник Тарасу Шевченку. Позаду, напевно, райдержадміністрація.

24. Сцена. Планувалося якесь святкування.

25. Храм УПЦ МП

26. Цікаво, чи залишилися ще міста без подібних штук?

27.

28. Синагога. В ідеальному стані, що є рідкістю.

Також планували піти подивитися так званий чеський квартал, але було так спекотно, що вирішили вже їхати до Рахова.
Тож, пішли на автовокзал, щоб сісти на автобус та поїхати до Рахова. Але виявилося, що автобусів в найближчий час не буде. Довелося використати старий добрий автостоп...

Кошице

ukraineson — Sun, 22 Mar 2020 11:08:33 GMT

Кошице - місто на сході Словаччини. Населення 240 тисяч осіб.

Перебуваючи в Ужгороді, ми вирішили на день з'їздити до словацького міста Кошице. Відстань між містами лише 100км. Їхати туди лише пару годин автобусом, то чом би й ні. Туди кордон пройшли за півгодини, назад із цим було складніше - години 3-4 ми таки простояли на кордоні.

Приїхали. З вокзалу до центра міста пішки лише хвилин десять через парк. Тож гуляємо і дивимося, що з себе представляє друге за населенням і значенням місто країни.

1. Першою цікавою спорудою, що трапилася на шляху, став Якабів палац

2. За яким одразу ж почалося старе місто. Типове для східноєвропейських міст

3.

4. Домінантою ж міста є Собор Святої Єлизавети 1508 року

5. Споруда дійсно грандіозна

6.

7. Також виділяється Кошицький оперний театр. В колишній Австро-Угорській імперії вміли робити театри.

8. Фонтан перед театром є музичним. Лунає класична музика.

9. А це головна вулиця

10.

11. Поліціянтки

12.

13.

14.

15. Через частину головної вулиці протікає ось такий струмок.

16. Щодо людей. За зовнішнім виглядом і поведінкою словаки дуже нагадують українців.

17. Цікаві тут скриньки для пошти

18. Українська ресторація

19. Також ми натрапили на цікавий автентичний райончик із затишними кав'ярнями і середньовічною атмосферою.

20.

21. Тут переважають одноповерхові будиночки

22.

23. Зайшли в один з проходів і побачили цю цікаву локацію і щось типу підготовки до пивного фесту

24.

25. Блукаючи містом, побачили дерев'яну церкву, зовнішній вигляд якої нагадав українську. Воно і не дивно, Кошице якраз знаходиться на західному краю розселення етнічних українців.

26. Також покажу вам кілька зразків сучасної місцевої архітектури

27.

28.

29. Соцархітектура

30.

31. Трамваї в милих українцю кольорах.

32. Залізничний вокзал

Ось таке друге місто Словаччини. Доволі приємне. Півдня на відвідини цілком вистачить. Тож, перебуваючи в Закарпатті, можете скористатись нагодою і відвідати це місто.
І ще, забув сказати щодо циган. Тут їх просто дофіга. На око відсотків десять, хоча за статистикою їх лишень два відсотки від загального населення.
І ще. Тут народилася тенісистка Мартіна Хінгіс.