Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 525 954 сторінки, 137 019 книжок, творів, документів та інших текстів, 1917 авторів та авторок.

Календар

15 січня

1622 — народився Мольєр, французький драматург, актор, театральний діяч
1791 — народився Франц Ґрільпарцер, австрійський поет і драматург
1871 — народився Агатангел Кримський, український історик, письменник, перекладач
1891 — народився Осип Мандельштам, російський поет
1899 — народився Леонід Чернов, український поет, прозаїк, драматург, перекладач
1914 — народився Василь Гришко, український письменник, публіцист, редактор, політичний діяч
1932 — помер Георг Кершенштейнер, німецький педагог
1949 — помер Гліб Лазаревський, український літературознавець, перекладач
1962 — помер Антон Козаченко, український історик, бібліограф, книгознавець
1967 — помер Давид Бурлюк, український художник-футурист, поет, видавець

Вибрана проза

Все не в лад. (Харків, 1924) Мольєр
… Ансельм. Свят, свят, свят!.. Пандольф іде!.. Та він же вмер! Як же він схуд, бідняга, після смерти! Ой! Не наближайтеся, пане добродію, до мене, прошу вас. Я не люблю мати діло з мертвяками. Пандольф. Що ви оце говорите? Ансельм. Скажіть мені, тільки здалека, що вас привело сюди? Невже ви стільки потрудилися лише для того, щоби сказати мені «прощай»? Це дуже велика честь для мене, хоч я, сказати правду, волів би обійтися без неї. Коли ви хочете сказати, що мучиться ваша душа, просячи молитов, то я охоче вам їх обіцяю, — тільки не лякайте мене. Вірте совісти, я замовлю стільки панахид, що ви будете задоволені. Тільки щезайте, будьте ласкаві. Пандольф. Хоч я й сердитий, але тут неможна не розсміятися. (Регоче). Ансельм. Ой… Ой… Як на покійника, то ви дуже весела людина. Пандольф. Що це ви дурня вдаєте? Хто-ж таки живу людину взиває покійником? Ансельм. Та ви-ж таки справді мертвяк. Пандольф. Невже? Як же це я вмер, що й сам цього не помітив? Ансельм. А от бачите. І я дуже жалів за вами. Пандольф. Та чи ви спите чи ви збожеволіли? Невже ви мене не пізнаєте? Ансельм. Маскариль мені казав, що ви вмерли. Пандольф. А мені той же Маскариль сказав, що на хуторі у мене знайшли скарб, і я пішов на хутір. Ансельм. Так невже-ж оце мене одурено? Ану дайте я вас помацаю — чи це ви чи не ви? Він! Їй-богу він! Оце так дурня з мене зробили.

читати далі…

Вибрана поезія

Агатангел Кримський

Пальмове гилля. (Львів, 1901)

Поезиє! сопутнице моя!
Ти — теплий, животворний промінь сонця,
Ти — тихий місяць, що в тюрмі сия
З закуреного, темного віконця.
Як попадав ся я в буденний бруд,
Робила ти одно з великих чуд:
Ховала все під фантастичним флером,
Як під сріблястим, місячним етером.

В важкі хвилини скорби та недуг
Я тихо йшов, куди глядїли очи,
І слухав, як шумить діброва-луг,
А синє море піною клекоче.
Дивив ся я на низку диких гір,
Що їх боки обріс кудлатий бір;
На скелях, зверху, трепотїли хмари… —
Ах, душу переймали нїжні чари!

Було і так: на провеснї колись
Я опинивсь на вільнім, чистім полї.
А там солодкі пахощі лились
Із бальзамистих пупяхів тополї.
На сонцї плюскавсь польовий потік… —
Я до травицї плачучи приник,
Ридав од радощів, од аромата…
А хтось ізрік: „Дивіть на психопата“.