Три роки після руйнування Каховської дамби: історії людей, які пережили трагедію

Руйнівна повінь знищила домівки, засоби до існування, сільськогосподарські угіддя та критичну інфраструктуру. Вона порушила роботу систем водопостачання в усьому регіоні. Міста, селища й села залишилися без надійного доступу до безпечної питної води. Для багатьох родин наслідки цієї трагедії досі відчутні: вони й надалі живуть із вимушеним переміщенням, втратами та невизначеністю.

У цей день ООН в Україні солідарна з людьми, які постраждали від цієї трагедії, та їхніми родинами. Через їхній досвід ми хочемо нагадати про людську ціну руйнування Каховської дамби та про важкий тягар, який люди продовжують нести три роки потому.

Анна

«Нас шокувало те, як швидко наше село затопило. Найбільше нас хвилювало, що вода може перемістити міни та занести їх у село. Це було найстрашніше», - розповідає Анна, якій разом із родиною вдалося залишити дім незадовго до того, як прийшла вода.

Будинок було пошкоджено: за підтримки УВКБ ООН її родина відремонтувала стіни та підлогу в оселі, що постраждала від повені.

Наталія та її двоє дітей

«Ми переїхали без грошей, у нас нічого не було. Іноді ми не знали, як купити хліб». Наталія та її двоє дітей виїхали з Білозерки, коли їхнє село затопило після руйнування дамби.

«Я взяла із собою дві сумки — одну з одягом і одну зі шкільними речами», — додає 13-річна Єлизавета.

Родина отримала підтримку від ЮНІСЕФ, щоб покрити базові потреби та підтримати навчання молодшої дитини з особливими потребами. 

Микита

«Вчора близько шостої вечора вода почала підніматися та затопила перші поверхи. Ми залишалися в себе у квартирі та чекали на рятувальників», - розповідає Микита, якого разом із бабусею евакуювали човном.

Він також врятував свого собаку Джордика. «Я б не залишив його там самого», - зізнається хлопець. Микита не взяв із собою жодних особистих речей, але не забув свого друга.

Євгенія

«Все в домі зараз заповнено водою. Але невідомо наскільки нам вистачить цих запасів. ЇЇ вже відключили. Та ми боїмося, що також відключать світло, бо про це теж попереджають. 

Ми переживали таке під час активних обстрілів, коли сиділи з дітьми по місяцю без води та електрики. І це дуже важко переживати знов, особливо влітку для дітей»,

Євгенія - мати п’ятьох дітей із Херсона, яка пережила руйнівні обстріли, - розповідає про те, як її родині довелося зіткнутися з наслідками руйнування дамби.

Олена

«Село накрила дуже потужна повінь. Будинки біля річки були повністю затопленими або сильно пошкодженими, жити там було неможливо. Нам пощастило – наш будинок вистояв, але ми залишилися без водопостачання».

Олена, мати-одиначка, повернулася до Коханівки після того, як село знову опинилося під контролем Уряду України, незадовго до того, як руйнування Каховської дамби спустошило населений пункт. Олена отримала підтримку УВКБ ООН для ремонту пошкодженого будинку.

Віталій Глущенко та мешканці Покрова

«Майже місяць води не було взагалі», — згадує Віталій Глущенко, директор КП «Покровводоканал».

«Те, що було в резервуарах, використали. Донори допомагали, підвозили воду. Ми виставили по місту бочки, які наповнювали водовозами. Люди приходили з каністрами, відрами, пляшками».

МОМ підтримала ремонт системи водопостачання в цьому та інших населених пунктах Дніпропетровської області.

Ілля та його бабуся

«В мене була мрія поїхати на велосипеді до моєї бабусі. А вона живе в іншому районі, в Холодній Балці, туди ще вода не добралася, але дорогу затопило. Повінь зіпсувала мої плани. А до того війна зламала мої плани, тому що під час обстрілів я боявся виходити на вулицю», — каже Ілля зі сльозами. 

В очікуванні потяга в дитячій зоні «Спільно» від ЮНІСЕФ на залізничному вокзалі Ілля зі сльозами згадує свою бабусю, яка залишилася в затопленому Херсоні.

Три роки потому Організація Об’єднаних Націй продовжує відновлювати життєво важливі послуги в умовах триваючої війни, зокрема водопостачання в громадах, постраждалих від руйнування Каховської дамби. Водночас ООН працює над подоланням екологічних наслідків цієї катастрофи: проводить дослідження, які вказують на довгострокові ризики для здоров’я людей та екосистем, а також шукає рішення, що дозволили б громадам безпечно використовувати землі колишнього водосховища для сільського господарства.

Атаки на мирних мешканців і цивільну інфраструктуру заборонені міжнародним правом. Вони мають припинитися і ніколи не повторюватися. Організація Об’єднаних Націй засуджує будь-які напади, що завдають шкоди цивільному населенню, незалежно від того, де вони відбуваються. Ми й надалі підтримуватимемо людей в Україні, які відновлюють своє життя та прагнуть безпечнішого майбутнього.